1. Словник української мови в 11 томах

маєтність

МАЄ́ТНІСТЬ, ності, ж.

1. тільки одн., рідко. Те саме, що майно́ 1.

Він вже став заможним, мав маєтність і був кандидатом на правдивого дідича з селян (Н.-Лев., IV, 1956, 55);

[Гібсон:] У вас було забезпечене майбутнє, вільне життя, маєтність, гарна дружина (Собко, П’єси, 1958, 93).

2. перев. мн., заст. Маєток (у 1 знач.).

Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (Стор., І, 1957, 365);

Велика Жовтнева революція відібрала від капіталістів і поміщиків їх привілеї і їх багатства, віддала всі їх маєтності визискуваним раніше трудівникам.. на вічне володіння (Смолич, VI, 1959, 541).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маєтність — має́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. маєтність — МАЙНО; ЗСТ. маєток, землеволодіння. Словник синонімів Караванського
  3. маєтність — [майет(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. маєтність — -ності, ж. 1》 тільки одн., рідко. Те саме, що майно 1). 2》 перев. мн., заст. Маєток (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маєтність — МАЄ́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. тільки одн., рідко Те саме, що майно 1. Він вже став заможним, мав маєтність і був кандидатом на правдивого дідича з селян (І. Словник української мови у 20 томах
  6. маєтність — МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. Словник синонімів української мови
  7. маєтність — Має́тність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. маєтність — Маєтність, -ности ж. Имѣніе, помѣстье, имущество. Наїхали гості з чужої маєтности. Рк. Макс. Маєтность рухома і нерухома. КС. 1883. VII. 508. Словник української мови Грінченка