меншовик
МЕНШОВИ́К, а́, ч. Послідовник меншовизму, член меншовицької партії.
Відмовляючись від революційної боротьби за відновлення Радянської влади, тобто за створення нормальних умов розвитку професійних спілок, меншовики і есери об’єктивно сприяли зміцненню капіталістичних порядків (Вісник АН, 1, 1957, 35);
В боях за партію, несхитну й непоборну, Примусивши примовкнуть лжу тлетворну, Меншовиків отруєний язик, Мужнів, грізнів і кріпнув більшовик (Бажан, Роки, 1957, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- меншовик — меншови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- меншовик — -а, ч., іст. Прибічник меншовизму, член меншовицької партії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- меншовик — МЕНШОВИ́К, а́, ч. Послідовник меншовизму, член меншовицької партії. Словник української мови у 20 томах
- меншовик — Меншови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)