мироносиця
МИРОНО́СИЦЯ, і, ж., заст. За євангельським міфом — одна з жінок, яка принесла миро для помазання тіла Христа після зняття його з хреста.
Грали трагедію "Страждання Христові", .. розп’яття, плач мироносиць (Тулуб, Людолови, І, 1957, 150);
— Дивна ти людина, Марино. Коли б жила при Ісусі Христі, першою мироносицею була б при ньому (Головко, І, 1957, 487);
// Учасниця процесій під час церковних обрядів.
І вона [Горпина] понесла в темінь.. трепет маленької свічечки, що роняла на пальці і землю воскові сльози. Варчук ще подивився на хід мироносиць (Стельмах, II, 1962, 308);
Змолоду по-старечому скорботно змикала [Якилина] губи, закривалася від світу шатром чорної хустки, .. ходила в мироносицях — Христових прислужницях (Речм., Весн. грози, 1961, 11).
Значення в інших словниках
- мироносиця — мироно́сиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мироносиця — Спеціальна посудина, що знаходиться в патріаршому храмі, у якій зберігають все освячене на Великому тижні миро та з якої його розсилають по парафіяльних церквах Словник церковно-обрядової термінології
- мироносиця — -і, ж., заст. За євангельським міфом – одна з жінок, яка принесла миро для помазання тіла Христа після зняття його з хреста. || Учасниця процесій під час церковних обрядів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мироносиця — МИРОНО́СИЦЯ, і, ж., церк. За євангельським міфом – одна з жінок, яка принесла миро для помазання тіла Христа після зняття його з хреста. Грали трагедію “Страждання Христові”, .. розп'яття, плач мироносиць (З. Тулуб); – Дивна ти людина, Марино. Словник української мови у 20 томах