млосно
МЛО́СНО. Присл. до мло́сний.
Хазяйська дочка засоромиться при місяці, направляючи хустку на голові та млосно дишучи гарячими грудьми (Ю. Янов., І, 1958, 159);
Юрине серце млосно стискається (Смолич, II, 1958, 78);
Млосно пахло фарбою і свіжими газетами (Кучер, Голод, 1961, 67);
// у знач. присудк. сл. Важко дихати.
[Степан:] Нездужаю я, тату: чогось мені млосно… (Кроп., V, 1959, 11);
Незважаючи на осінь, на розчинені вікна, йому млосно від внутрішнього жару (Ле, Міжгір’я, 1953, 336);
Нерухоме повітря пашить жаром… Душно так, млосно… (Коцюб., І, 1955, 180).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- млосно — мло́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- млосно — див. жарко; тривожно Словник синонімів Вусика
- млосно — Присл. до млосний. || у знач. присудк. сл. Важко дихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- млосно — МЛО́СНО. Присл. до мло́сний. Хазяйська дочка засоромиться при місяці, направляючи хустку на голові та млосно дишучи гарячими грудьми (Ю. Яновський); Юрине серце млосно стискається (Ю. Смолич); Млосно пахло фарбою і свіжими газетами (В. Кучер); // у знач. Словник української мови у 20 томах
- млосно — Мло́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- млосно — Мло́сно нар. 1) Располагающе къ истомѣ. 2) Тошно, обморочно, дурно. Чогось їй стало млосно й нудно. Кв. Словник української мови Грінченка