1. Словник української мови в 11 томах

мо

МО, вставн. сл., діал. Може ( див. могти́ 3).

[Левко:] А чого ж це, молодице, плачете? Мо’, горе яке, мо’,біда яка настигла? (Вас.,111,1960, 409);

— Хто знає, може, то Прага? Мо, вона й справді золота? (Гончар, III, 1959, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. МО — МО абревіатура Міністерство Оборони незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. мо — див. мабуть Словник синонімів Вусика
  3. мо — I вставн. сл., діал. Може (див. могти 3)). II невідм., ч., фіз. Одиниця електропровідності, обернена одиниці електричного опору – ому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мо — МО, вставн. сл., діал. Може (див. могти́ 3). [Левко:] А чого ж це, молодице, плачете? Мо', горе яке, мо', біда яка настигла? (С. Васильченко); – Хто знає, може, то Прага? Мо, вона й справді золота? (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. мо — (зворотне від ом) одиниця електропровідності, обернена одиниці електричного опору – ому. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мо — Мо нар. = може. Чорт... ніс ту кобилу, мо ступнів два проніс та запінивсь і покинув. Рудч. Ск. І. 69. Да такий здоровий дуб був, що мо'б і втрох не обняв. Драг. Словник української мови Грінченка