1. Словник української мови в 11 томах

могучий

МОГУ́ЧИЙ, а, е, ааст., уроч. Могутній.

Не за горами, не за бескидами, а таки в нашім краю був колись великий та могучий цар, що звався Лев (Фр., III, 1950, 228);

Вірші Кобзареві могучі.. Перелив ти [М. Лисенко] у пісні співучі! (Мирний, V, 1955, 282);

Стояв задуманий, могучий [Б. Хмельницький], Дивився в далеч голубу (Павл., Бистрина, 1959, 27);

Хвилі кипучі. Вітри могучі, Вас я благаю, — Грудь облегчіте. Вість принесіте з рідного краю (Пісні та романси.., II, 1956, 147);

Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! (Тич., І, 1957, 97);

// у знач. ім. могу́чий, чого, ч. Той, хто має велику владу, силу.

Не завидуй могучому. Бо той заставляє (Шевч., І, 1951, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могучий — див. сильний Словник синонімів Вусика
  2. могучий — -а, -е, заст., уроч. Могутній. || у знач. ім. могучий, -чого, ч. Той, хто має велику владу, силу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. могучий — 1. могутній, можний, вельможний, владний, всевладний, потужний, сильний, всесильний, див. мошний, омніпотент 2. це хто може (зробити) Словник чужослів Павло Штепа
  4. могучий — МОГУ́ЧИЙ, а, е, заст., уроч. Могутній. Не за горами, не за бескидами, а таки в нашім краю був колись великий та могучий цар, що звався Лев (І. Франко); Вірші Кобзареві могучі .. Перелив ти [М. Лисенко] у пісні співучі!... Словник української мови у 20 томах
  5. могучий — Могу́чий, -ча, -че; -гу́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. могучий — Могучий, могущий, -а, -е Могучій, сильный. Не завидуй могучому, бо той заставляє. Шевч. 227. Могущий він і мудріш сопротивник. К. Іов. Могущого чоловіка з десятку не викинеш. Ном. № 13467. Словник української мови Грінченка