1. Словник української мови в 11 томах

монголи

МОНГО́ЛИ, ів, мн. (одн. монго́л, а, ч.; монго́лка, и, ж.). Народ, який становить основне населення Монгольської Народної Республіки та Внутрішньої Монголії (автономного району КНР).

В історичній повісті "Захар Беркут", з часів нападу монголів на Карпатську Русь в 1241 році, його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства.. з нижчим, біднішим класом народу (Коцюб., III, 1956, 39);

Монголи жили в степах Центральної Азії (Іст. СРСР, І, 1956, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монголи — -ів, мн. (одн. монгол, -а, ч.; монголка, -и, ж.). Народ, який становить основне населення Монголії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. монголи — МОНГО́ЛИ, ів, мн. (одн. монго́л, а, ч.; монго́лка, и, ж.). Народ, який становить основне населення Монголії а також Внутрішньої Монголії (автономного району КНР). Словник української мови у 20 томах