1. Словник української мови в 11 томах

морг

МОРГ¹, у, ч. Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька.

Мені було дев’ятнадцять років і був я начальником моргу (Смолич, Театр.., 1946, 10);

У морзі була померла людина (Наука.., 10, 1962, 13).

МОРГ², а, ч., заст. У Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у XVI-XVIII ст., а в Західній Україні — до 1939 р. — міра землі, що дорівнює 0,56 зо.

Роман доміркувався, що ті три морги землі, котрі недавно купив Семен,.. — непотрібні Семенові (Коцюб., І, 1955, 118);

На Голій горі Антон Глущук мав два морги поля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 7).

МОРГ³, розм. Уживається як присудок за знач. моргну́ти.

Коли я дивлюсь, мій Омелько приступає ближче та морг на неї бровами (Н.-Лев., II, 1956, 15);

Жінці й дітям пан той морг: — Ідем з кучером по борг (Нех., Казки.., 1958, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морг — Морг: — (поля) трохи більше ніж півгектара [X] — давня земельна німецька одиниця виміру площі, що перейшла до Польщі і Галичини; в XIX — на початку XX ст. Словник з творів Івана Франка
  2. морг — морг 1 іменник чоловічого роду покійницька морг 2 іменник чоловічого роду міра землі арх. морг 3 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. морг — Трупарня, як ім. покійницька. Словник синонімів Караванського
  4. морг — I -у, ч. Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька. II -а, ч., заст. У Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у 16-18 ст., а в Західній Україні – до 1939 р. – міра землі, що дорівнювала 0,56 га. III розм. Уживається як присудок за знач. моргнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морг — Мертвячня, див. трупарня Словник чужослів Павло Штепа
  6. морг — МОРГ¹, у, ч. Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька. Мені було дев'ятнадцять років, і був я начальником моргу (Ю. Смолич); У морзі була померла людина (з наук.-попул. літ.). МОРГ², а, ч., заст. Словник української мови у 20 томах
  7. морг — Міра земельної площі, що дорівнювала 0,6-0,7 га Словник застарілих та маловживаних слів
  8. морг — I (франц. morgue) спеціально обладнане приміщення для зберігання трупів людей. II (польс. morg, morga, від нім. Morgen) одиниця земельної площі в Польщі, Литві, а також на загарбаних ними українських і білоруських землях. Вживалася з 16 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. морг — МОРГ (приміщення для трупів), ПОКІ́ЙНИЦЬКА, ТРУПА́РНЯ, МЕРТВЕ́ЦЬКА розм. Мені було дев'ятнадцять років і я був начальником моргу (Ю. Смолич); В лікарні діда пізнали, роздягли і віднесли до трупарні, сповістили Анну (І. Словник синонімів української мови
  10. морг — Морг, -га і морґ, -ґа; мо́рг[ґ]и, -г[ґ]ів (міра) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. морг — I. Морг меж. Выражающее миганіе, морганіе. Кив, морг на його. Ном. № 8764. --------------- II. Морг, -га м. Миганіе, морганіе. на кивах та на мо́ргах розмовляти. Разговаривать мимикой. --------------- III. Морг, -га и морґ, -га м. Моргъ, межевая мѣра =... Словник української мови Грінченка