1. Словник української мови в 11 томах

моцуватися

МОЦУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм.

1. 3 великим зусиллям робити щось; силкуватися.

Дивиться [Олекса], як то хлопці моцуються коло смереки, а вона стоїть (Хотк., Довбуш, 1965, 375);

Чоловік моцувався з вантажем.

2. Боротися, мірятися силою.

Він [Юра] вився, як в’юн по горі, завертаючи хмару, моцувався із нею (Коцюб., II, 1955, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моцуватися — Моцува́тися: — змагатися, боротися руками [9;VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. моцуватися — моцува́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. моцуватися — -уюся, -уєшся, моцюватися, -ююся, -юєшся, недок., зах. 1》 З великим зусиллям робити щось; силкуватися 2》 Боротися, мірятися силою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. моцуватися — МОЦУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм. 1. З великим зусиллям робити щось; силкуватися. Дивиться [Олекса], як то хлопці моцуються коло смереки, а вона стоїть (Г. Хоткевич); Чоловік моцувався з вантажем. 2. Боротися, мірятися силою. Словник української мови у 20 томах
  5. моцуватися — БОРО́ТИСЯ (мірятися фізичною силою), МОЦУВА́ТИСЯ розм. рідше; БОРЮКА́ТИСЯ розм., БОРУ́ШКАТИСЯ діал. (перев. — боротися пустуючи). — Док.: поборо́тися. — Двірські шляхтичі билися на шаблях та на списах. Словник синонімів української мови
  6. моцуватися — Моцу[ю]ва́тися, -цу́[ю́]юся, -цу́[ю́]єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. моцуватися — Моцува́тися, -цуюся, -єшся гл. 1) Стараться, силиться, крѣпиться. 2) — з ним. Бороться, мѣряться силами съ кѣмъ. Желех. Словник української мови Грінченка