1. Словник української мови в 11 томах

мрячити

МРЯЧИ́ТИ¹, и́ть, недок. Падати дуже дрібними краплями (про дрібний густий дощ).

Дрібен дощ, мов крізь сито, мрячне (Стар., Облога.., 1961, 5);

Надворі мрячив набридливий дощ (Добр., Ол. солдатики, 1961, 210);

// безос.

Надворі мрячило (Збан., Переджнив’я, 1960, 399).

МРЯЧИ́ТИ², и́ть, недок., діал. Мріти ( див. мрі́ти¹).

Ледве мрячила вона [шаланда] серед хвиль (Ю. Янов., Вершники, 1939, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мрячити — мрячи́ти 1 дієслово недоконаного виду про дощ мрячи́ти 2 дієслово недоконаного виду ледве виднітися діал. Орфографічний словник української мови
  2. мрячити — Імжити, мжичити, мжити, обр. сіяти <�як крізь сито>; Д. мріти. Словник синонімів Караванського
  3. мрячити — I -ить, недок. Падати дуже дрібними краплями (про дрібний густий дощ). || безос. II -ить, недок., діал. Мріти (див. мріти I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мрячити — МРЯЧИ́ТИ¹, и́ть, недок. Падати дуже дрібними краплями (про дрібний густий дощ). Дрібен дощ, мов крізь сито, мрячив (М. Старицький); Надворі мрячив набридливий дощ (С. Добровольський); // безос. Надворі мрячило (Ю. Збанацький). МРЯЧИ́ТИ², и́ть, недок. Словник української мови у 20 томах
  5. мрячити — ЗАДОЩИ́ТИ безос., розм. (про обложний дощ — почати дощити), ЗАДОЩИ́ТИСЯ розм.; ЗАМРЯЧИ́ТИ безос. і ос., ЗАМЖИ́ЧИТИ безос. і ос., ЗАСЛЬОТИ́ТИ розм., ЗАСЛЬОТИ́ТИСЯ розм. (про густий дощ, туман, мокрий сніг). В кінці жовтня задощило (В. Словник синонімів української мови
  6. мрячити — Мрячи́ти, -чи́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мрячити — Мрячи́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) Моросить. Дощ став мрячити. 2) безл. мрячи́ть. Стоить туманная, съ мелкимъ дождемъ, погода. Все мрячить та й мрячить. Камен. у. Словник української мови Грінченка