1. Словник української мови в 11 томах

мста

МСТА, мсти, ж., поет., уроч. Помста.

Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас [лихих синів України] найде правда-мста (Шевч., II, 1963, 379);

А тільки злоба в серці запалає. Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (Граб., І, 1959, 312);

[Микита:] А я клянусь зректися мсти і зла. Щоб тільки ти спокійною була (Коч., П’єси, 1951, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мста — мста іменник жіночого роду помста поет. Орфографічний словник української мови
  2. мста — див. кара; помста Словник синонімів Вусика
  3. мста — мсти, ж., поет., уроч. Помста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мста — МСТА, мсти, ж., поет., уроч. Помста. Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас [лихих синів України] найде правда-мста (Т. Шевченко); А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П. Словник української мови у 20 томах
  5. мста — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь). Словник синонімів української мови