1. Словник української мови в 11 томах

мужичок

МУЖИЧО́К, чка́, ч., заст., розм., діал. Зменш.-пестл. до мужи́к 1,3,4.

У нього майнула думка, що цей провідник, сірий мужичок, напевне, веде загін просто в зуби озброєній банді дезертирів (Донч., III, 1956, 126);

[Тетяна:] Будь у мене мужичок з кулачок, А таки я мужикова жінка (Котл., II, 1953, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мужичок — мужичо́к іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. мужичок — -чка, ч., заст., розм., діал. Зменш.-пестл. до мужик 1), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мужичок — МУЖИЧО́К, чка́, ч., заст., розм., діал. Зменш.-пестл. до мужи́к 1, 3, 4. У нього майнула думка, що цей провідник, сірий мужичок, напевне, веде загін просто в зуби озброєній банді дезертирів (О. Донченко); [Тетяна:] Будь у мене мужичок з кулачок, А таки я мужикова жінка (І. Котляревський). Словник української мови у 20 томах
  4. мужичок — Мужик, -ка м. 1) Простолюдинъ, мужикъ. До панів пан, а до мужиків мужик. Ном. № 5879. 2) Мужъ. Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більш муки намолов. Ном. № 12359. ум. мужичо́к. Словник української мови Грінченка