1. Словник української мови в 11 томах

мулуватий

МУЛУВА́ТИЙ, а, е. Покритий мулом.

Мулувате [морське] дно дає змогу оселюватися цілим підводним лісам водоростей (Курс заг. геол., 1947, 165);

// Із невеликим умістом мулу.

Алювіальні утворення басейну р. Інгулу представлені різнозернистими мулуватими пісками з домішкою обкатаної гальки, а також мулуватими супісками та суглинками (Допов. АН, 1, 1961, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мулуватий — мулува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мулуватий — див. в'язкий Словник синонімів Вусика
  3. мулуватий — -а, -е. Покритий мулом. || Із невеликим умістом мулу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мулуватий — МУЛУВА́ТИЙ, а, е. Покритий мулом. Мулувате [морське] дно дає змогу оселятися цілим підводним лісам водоростей (з наук. літ.); // Із невеликим умістом мулу. Алювіальні утворення басейну... Словник української мови у 20 томах
  5. мулуватий — МУЛКИ́Й (покритий мулом; на поверхні якого є мул); МУ́ЛИСТИЙ (у якому є багато мулу); МУЛУВА́ТИЙ (МУЛКУВА́ТИЙ), ГЛЕЮВА́ТИЙ, ГЛЕЙКУВА́ТИЙ (покритий мулом; з невеликим умістом мулу). Словник синонімів української мови