мультиплікатор
МУЛЬТИПЛІКА́ТОР, а, ч.
1. Кіно— або фотокамера, що має багато об’єктивів і дає відразу багато знімків з одного предмета.
2. Фахівець із мультиплікації.
Досить значне місце в роботі мультиплікаторів, зрозуміло, займає створення фільмів для дітей (Рад. Укр., 28.УІ 1967, 3);
Режисер-мультиплікатор; Художник-мультиплікатор.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мультиплікатор — мультипліка́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мультиплікатор — (від лат. multiplico – множу, збільшую) коефіцієнт, який пов’язує приріст інвестицій (трактується як зовнішній імпульс в економічній системі) з зумовленим ним результатом – зростанням прибутку. Моделювання економіки. Тлумачний словник
- мультиплікатор — -а, ч. 1》 Кіно- або фотокамера, що має багато об'єктивів і дає відразу багато знімків з одного предмета. 2》 Фахівець із мультиплікації; аніматор. Режисер-мультиплікатор. Художник-мультиплікатор. 3》 фіз., тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мультиплікатор — Множничка Словник чужослів Павло Штепа
- мультиплікатор — МУЛЬТИПЛІКА́ТОР². МУЛЬТИПЛІКА́ТОР, а, ч. 1. Кіно- або фотокамера, що має багато об'єктивів і дає відразу багато знімків з одного предмета. 2. Фахівець із мультиплікації. Словник української мови у 20 томах
- мультиплікатор — (англ. multiplier) 1. економічний показник залежності зміни доходу (обсягу випуску продукції і споживацького попиту на продукцію) від зміни інвестицій. Економічний словник
- мультиплікатор — мультипліка́тор (від лат. multiplico – помножую) 1. Пристрій для підвищення тиску робочої рідини гідравлічного преса під час робочого ходу. 2. Художник, який малює кадри для мультиплікаційного фільму. 3. заст. Підвищувальний редуктор, у якого швидкість обертання вихідного вала вища, ніж у вхідного. Словник іншомовних слів Мельничука
- мультиплікатор — Мультипліка́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мультиплікатор — рос. мультипликатор економічний показник, що характеризує ступінь, за якого збільшення інвестиційного попиту чи самих інвестицій породжує зміну обсягів випуску продукції і попиту на неї (а отже, і доходів). Eкономічна енциклопедія