мундштук
МУНДШТУ́К, а, ч.
1. Трубочка, за допомогою якої курять цигарки.
Майстри [артілі "Гуцульщина"] виробляли такі предмети-дрібнички, як пудрениці, портсигари, шкатулки, мундштуки та ін. (Матеріали з ет-ногр.., 1956, 4);
Суходол.. переломив її [цигарку] надвоє й одну половину вставив у мундштук (Рад. Укр., 16.VII 1961, 3);
// Частина люльки, яку курець бере в рот;
// Частина цигаркової гільзи з цупкого (компактного) паперу.
Поклавши ногу на ногу, пан тільки те й робив, що чиркав сірником і затягувався пахучою цигаркою з товстим і довгим мундштуком (Добр., Ол. солдатики, 1961, 7).
2. Деталь духового музичного інструмента, яку під час гри беруть у рот або прикладають до губ.
Він довго трусив мундштуком труби, виливаючи з нього воду (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 68).
3. Додаткові залізні вудила з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем.
Гасає на рудому жеребці Гнат. Сідло рипить, із мундштуків — шматками піна (Тют., Вир, 1964, 328).
Значення в інших словниках
- мундштук — мундшту́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мундштук — Цигарочник. Словник синонімів Караванського
- мундштук — [мунджштук] -ука, м. (на) -уц'і/-уку, мн. -уки, -ук'іў Орфоепічний словник української мови
- мундштук — -ука, ч. 1》 Трубочка, за допомогою якої курять цигарки. || Частина люльки, яку курець бере в рот. || Частина цигаркової гільзи з цупкого (компактного) паперу. 2》 Деталь духового музичного інструмента, яку під час гри беруть у рот або прикладають до губ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мундштук — Сисак, цибух, (музич.) губник Словник чужослів Павло Штепа
- мундштук — (від нім. Mund — рот і Stuck — шматок) — деталь духових інструментів, призначена для видобування звуку, для чого виконавець притискає М. до губ або бере в рот, вдуваючи через М. повітря і завдяки цьому видобуваючи звук. Словник-довідник музичних термінів
- мундштук — МУНДШТУ́К, а́, ч. 1. Трубочка, за допомогою якої курять цигарки. Майстри артілі “Гуцульщина” виробляли такі предмети-дрібнички, як пудрениці, портсигари, шкатулки, мундштуки та ін. (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- мундштук — мундшту́к (нім. Mundstuck, від Mund – рот і Stuck – шматок) 1. Частина цигаркової гільзи; трубочка, в яку вставляють сигарету. 2. Губна частина духового музичного інструмента. 3. Вудила для управління верховим конем. 4. тех. Словник іншомовних слів Мельничука
- мундштук — ВУДИ́ЛА мн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІ заст.; МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем). Словник синонімів української мови
- мундштук — Мундшту́к, -ка́; -туки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)