1. Словник української мови в 11 томах

мурашня

МУРАШНЯ́, і́, ж. Збірн. до мурашка.

*У порівн. Попід річкою, де місця стало, люди, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть (Свидн., Люборацькі, 1955, 146).

◊ По пле́чах полі́зла мурашня́ — те саме, що Мура́шки бі́гають (пі́шли, полі́зли і т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні, по ті́лу і т. ін.) ( див. мурашка).

Серце [Остапа] затріпалось в грудях і стало. По плечах полізла вгору мурашня (Коцюб., І, 1955, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурашня — мурашня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мурашня — -і, ж. Збірн. до мурашка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мурашня — МУРАШНЯ́, і́, ж. Збірн. до мура́шка. Хустка зсунулася їй з голови, однак вона того не завважала. Її ціла увага була звернена на мурашню, що піднімалась маленьким горбком біля неї (О. Кобилянська); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. мурашня — МУРАШНЯ́ (збірн. до мура́шка), МУРА́ШКИ, МУРА́ХИ, МУРАШВА́ розм., КОМАШНЯ́ розм. Попід річкою, де місця стало, люди, що та мурашня, купки собі понагортали і жиють (А. Свидницький); Заметушились мурашки в руїнах мурашника (В. Гжицький); -. Словник синонімів української мови
  5. мурашня — Мурашня́, -ні ж. соб. = мурашва. Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213. Словник української мови Грінченка