1. Словник української мови в 11 томах

мінометник

МІНОМЕ́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів.

По черзі входили грітись мінометники — їхня вогнева була під самою казармою (Гончар, III, 1959, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінометник — міноме́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мінометник — -а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів; стрілець із міномета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мінометник — МІНОМЕ́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів. По черзі входили грітись мінометники – їхня вогнева була під самою казармою (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах