1. Словник української мови в 11 томах

місити

МІСИ́ТИ, мішу́, мі́сиш, недок., перех.

1. Розминати яку-небудь густу в’язку масу, змішуючи, перемішуючи її.

Мотря місила коло хати глину (Коцюб., І, 1955, 50);

Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (Горд., II, 1959, 345);

*У порівн. Розпалилися всі, розмахались руками, наче місили ними тісто в діжі, гамір у хаті (Головко, II, 1957, 283).

Міси́ти боло́то (грязю́ку, версту́ і т. ін.) — йти або їхати по грязькій дорозі.

Підводи, за наказом фельдфебеля, перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (Коз., Гарячі руки, 1960, 120);

По розгаслій дорозі йти було важко; версту по версті місив ногами Давид, на кожному кроці провалюючись у талому снігу (Головко, II, 1957, 178);

Міси́ти діжу́ — перемішувати вчинене на хліб тісто в діжі.

Другі молодиці місили діжу та тісто на паляниці в здорових ночвах (Н.-Лев., III, 1956, 73);

Звечора вчинила [Катря], а це затопила в печі й стала діжу місити (Головко, II, 1957, 206).

2. перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.).

А дрібнота Уже за порогом як кинеться, по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Шевч., І, 1951, 248);

Ніколи б не повірив, що він за в’язку сушняку може до півсмерті катувати людину важкими носаками, місити чобітьми (Стельмах, І, 1962, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місити — міси́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. місити — МІСИТИ – МІШАТИ Місити, мішу, місиш. Розминати якусь густу в’язку масу, змішуючи її, тощо: місити діжу, місити тісто, місити глину. Мішати. За допомогою мішалки, ложки тощо перемішувати, збовтувати щось і т. ін.: мішати кашу, мішати ложкою в казані. Літературне слововживання
  3. місити — (густу масу) вимішувати, перемішувати; (болото) ІД. брьохати по болоту; ЕВ. бити. Словник синонімів Караванського
  4. місити — див. топтати Словник синонімів Вусика
  5. місити — [м'іситие] м'ішу, м'ісиеш; нак. -си, -с'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. місити — мішу, місиш, недок., перех. 1》 Розминати яку-небудь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її. Місити болото. 2》 перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. місити — МІСИ́ТИ, мішу́, мі́сиш, недок. 1. що. Розминати яку-небудь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її. Мотря місила коло хати глину (М. Коцюбинський); Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (К. Гордієнко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  8. місити — кру́то замі́с міси́ти. Суворо, жорстоко діяти; вживати рішучих заходів. — Я змушений буду про його попередні вчинки сьогодні ж повідомити Наливайка. — Ох, пане… Як круто заміс місите. Викликали-сте на рівну розмову, а погрожуєте підступами? (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
  9. місити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  10. місити — Міси́ти, мішу́, мі́сиш, -сить, -сять; мі́шений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. місити — Міси́ти, -шу́, -сиш гл. Мѣсить. Прийшов кум до куми, а кума місить тісто. Чуб. І. 41. Тихо ходить, та густо місить. Ном. № 7315. Словник української мови Грінченка