1. Словник української мови в 11 томах

міцнити

МІЦНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех., рідко. Робити міцним; зміцнювати.

Цупкий щипучий мороз міцнив грязюку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 253);

Вони згадали, як гнів загиблих товаришів міцнив їх відвагу (Довж., І, 1958, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міцнити — міцни́ти дієслово недоконаного виду робити міцним; зміцнювати рідко Орфографічний словник української мови
  2. міцнити — -ню, -ниш, недок., перех., рідко. Робити міцним; зміцнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міцнити — МІЦНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., що, рідко. Робити міцним; зміцнювати. Цупкий щипучий мороз міцнив грязюку (Іван Ле); Вони згадали, як гнів загиблих товаришів міцнив їх відвагу (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
  4. міцнити — ЗМІ́ЦНЮВАТИ (робити міцнішим, стійкішим, сильнішим), УКРІ́ПЛЮВАТИ, УКРІПЛЯ́ТИ, УТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОСИ́ЛЮВАТИ, СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, УПОТУ́ЖНЮВАТИ (ВПОТУ́ЖНЮВАТИ) рідко, МІЦНИ́ТИ рідко; ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, ЗАКРІПЛЯ́ТИ (роблячи тривалим, постійно діючим)... Словник синонімів української мови