міцніти
МІЦНІ́ТИ, ію, ієш, недок. Ставати міцним, сильним.
Робітничий клас не гине, а росте, міцніє, мужніє, згуртовується, освічується і загартовується в боротьбі (Біогр. Леніна, 1955, 123);
Тож рости і міцній, мій смуглявий, замріяний сину (Криж., Під зорями.., 1950, 27);
Читання надихало Лесю, голос її з кожним рядком міцнів, виразнішав (М. Ол., Леся, 1960, 160);
Йому здалося, що він іде сам через фантастичні степи, іде як тінь од свого життя, міцніє в рішучості й запеклості (Ю. Янов., II, 1958, 206);
Мороз міцнів з кожною годиною (Кач., Вибр., 1953, 399);
Життя розквітало, країна міцніла (Забіла, Малим.., 1958, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міцніти — міцні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- міцніти — Міцнішати, дужчати, зміцнюватися, жм. кріпшати, о. набиратися сили <�сил>, вбиватися в пір'я, обростати пір'ям. Словник синонімів Караванського
- міцніти — -ію, -ієш, недок. Ставати міцним, сильним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міцніти — МІЦНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати міцним, сильним. З роками теплокровні росли й міцніли, а славне плем'я ящерів-велетнів дрібнішало й вимирало (з наук. літ.); Тож рости і міцній, мій смуглявий, замріяний сину (С. Словник української мови у 20 томах
- міцніти — ЗДОРО́ВШАТИ (ставати більш здоровим), МІЦНІ́ТИ, МІЦНІ́ШАТИ, ЗДОРОВІ́ШАТИ розм., ЗДОРОВІ́ТИ розм., КРІ́ПНУТИ розм., ДУ́ЖЧАТИ розм., ПІДДУ́ЖУВАТИ розм.; ОЗДОРО́ВЛЮВАТИСЯ, ОЗДОРОВЛЯ́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
- міцніти — Міцні́ти, -ні́ю, -ні́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міцніти — Міцні́ти, -ні́ю, -єш гл. Крѣпнуть. Міцніє лук в моїй руці потужній. К. Іов. Словник української мови Грінченка