1. Словник української мови в 11 томах

мічурінець

МІЧУ́РІНЕЦЬ, нця, ч. Послідовники І. В. Мічуріна, видатного радянського вченого.

В багатьох республіках нашої країни є станції юних натуралістів, де молоді мічурінці не тільки навчаються, а й починають глибше розуміти і більше любити природу рідної батьківщини (Колг. Укр., З, 1957, 24);

Коли вийшли на сцену зовсім юні мічурінці.. і повернули йому [І. В. Мічуріну], своєму дідусеві, з любов’ю його яблука,.. — він тихо заплакав (Довж., І, 1958, 499).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мічурінець — мічу́рінець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мічурінець — -нця, ч. Послідовник вчення І. В. Мічуріна. Великий тлумачний словник сучасної мови