м’якшати

М’ЯКШАТИ, аю, аєш, недок.

1. Ставати м’якшим, утрачати твердість.

Сніг м’якшає, лід дірчавіє, чорніє (Мирний, І, 1949, 323);

Метал піддається, м’якшає і набирає точної потрібної форми (Собко, Шлях.., 1948, 5).

2. перен. Ставати менш суворим, поступливішим, добрішим.

Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала (Мирний, І, 1949, 363);

Всеволод м’якшає на обличчі, щиро й довірливо дивиться конюшому у вічі (Міщ., Сіверяни, 1961, 25).

3. перен. Ставати приємнішим для ока, слуху; ставати менш різким.

На заході небо спалахнуло червоним вогнем, поволі остигало, й м’якшали кольори фарб (Чорн., Визвол. земля, 1959, 151);

Згадуючи про синів, голос Браги м’якшає, ласкавішає одразу (Гончар, Тронка, 1963, 266).