м’ячик

М’Я́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до м’яч.

Сіли з Телесиком та й поїхали. Проїхали вулицю — хатка в ліску, з дітворою м’ячики грають на піску (Тич., І, 1957, 155);

*У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки (Н.-Лев., II, 1956, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. м’ячик — М’я́чик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)