м’ячик
М’Я́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до м’яч.
Сіли з Телесиком та й поїхали. Проїхали вулицю — хатка в ліску, з дітворою м’ячики грають на піску (Тич., І, 1957, 155);
*У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки (Н.-Лев., II, 1956, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- м’ячик — М’я́чик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)