1. Словник української мови в 11 томах

набундючувати

НАБУНДЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось.

Набундючити крила; Набундючити спідницю.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набундючувати — набундю́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. набундючувати — -ую, -уєш, недок., набундючити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось. Набундючити крила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набундючувати — НАБУНДЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось. Набундючити крила; Набундючити спідницю. Словник української мови у 20 томах