навдалу
НАВДАЛУ́, присл., розм. Те саме, що навмання́.
Пустившись навдалу. Котився світом я (Рильський, Поеми, 1957, 268);
Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним [собакою], що навдалу ішов шукати якогось пожитку (Мик., II, 1957, 246).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навдалу — навдалу́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- навдалу — див. навмання Словник синонімів Вусика
- навдалу — присл., розм. Те саме, що навмання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навдалу — див. наугад Словник чужослів Павло Штепа
- навдалу — НАВДАЛУ́, присл., розм. Те саме, що навмання́. Пустившись навдалу, Котився світом я (М. Рильський); Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним [собакою], що навдалу ішов шукати якогось пожитку (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
- навдалу — НАВМАННЯ́ (без точного знання, без певності), НАО́СЛІП, ВСЛІПУ́ (УСЛІПУ́) розм.; НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д), НАУГА́Д розм. (лише здогадуючись про що-небудь); НАВДАЛУ́ розм., НА ГАЛА́Й-БАЛА́Й розм. Словник синонімів української мови