1. Словник української мови в 11 томах

надбитий

НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надби́ти.

Сторож Юхим із якимось сусідом.. сидять за столом, читають до кухонної гаснички із завжди надбитим склом (Вас., І, 1959, 360);

// У знач. прикм.

У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надбитий — надби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. надбитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надбити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надбитий — НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надби́ти. Чадить світло, скло заяложене, зверху надбите, а все-таки видно Петрові (А. Тесленко); // у знач. прикм. У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (В. Кучер); Цегельня дала першу продукцію. Словник української мови у 20 томах