1. Словник української мови в 11 томах

наддирати

НАДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДДЕ́РТИ, ру́, ре́ш, док., перех., розм.

1. Трохи розривати що-небудь зверху, скраю; надривати.

2. діал. Здирати частину шкури з тварини.

Їдну [одну] козу наддер, та вона вирвалася та побігла (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наддирати — наддира́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. наддирати — -аю, -аєш, недок., наддерти, -ру, -реш, док., перех., розм. 1》 Трохи розривати що-небудь зверху, скраю; надривати. 2》 діал. Здирати частину шкури з тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наддирати — НАДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДДЕ́РТИ, ру́, ре́ш, док., що, розм. 1. Трохи розривати, роздирати що-небудь зверху, скраю; надривати. Словник української мови у 20 томах
  4. наддирати — Наддира́ти, -ра́ю, -ра́єш; надде́рти, наддеру́, -ре́ш; надде́р, -де́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. наддирати — Наддира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. надде́рти, -ддеру́, -ре́ш, гл. 1) Надрывать, надорвать, наддирать, надодрать. 2) Сдирать, содрать часть шкуры съ животнаго. Їдну козу наддер, та вона вирвалася та побігла. Уманск. у. Словник української мови Грінченка