надломлений
НАДЛО́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до надло́мити.
Вітерець дихнув, і жовта комишина, надломлена на самій середині, так жалібно, так сумно заспівала (Дн. Чайка, Тв., 1960, 187);
Стояли вони коло воріт — батько й син. Один сивий, згорблений важкою працею, як дуб, надломлений грозою, другий високий, чорнявий (Кол., Терен.., 1959, 147);
Бідою надломлена мати Не жартом у ліжко злягла (Пера., II, 1958, 250).
2. у знач. прикм. Який має форму чогось перегнутого, заломленого.
Тонкий, ледь-ледь надломлений у плечах стан Марії ще легкий, мов у дівчини (Стельмах, Хліб.., 1959, 141);
Тонкі надломлені брови надавали їй вигляду чимось гостро враженої людини (Грим., Подробиці.., 1956. 12).
3. у знач. прикм. Охриплий, із зміненим тембром.
— Я радянський воїн! — поклявся Василь і додав сумним, надломленим голосом. — Один залишився… (Автом., Так народж. зорі, 1960, 226).
Значення в інших словниках
- надломлений — надло́млений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- надломлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до надломити. 2》 у знач. прикм.Який має форму чогось перегнутого, заломленого. 3》 у знач. прикм. Охриплий, зі зміненим тембром. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надломлений — НАДЛО́МЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до надломи́ти. Вітерець дихнув, і жовта комишина, надломлена на самій середині, так жалібно, так сумно заспівала (Дніпрова Чайка); Стояли вони коло воріт – батько й син. Словник української мови у 20 томах
- надломлений — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- надломлений — Надло́млений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)