1. Словник української мови в 11 томах

надломлювати

НАДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. надло́млять; док., перех.

1. Зламувати не зовсім, не до кінця.

Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Вовчок, VI, 1956, 226);

// Відломлювати трохи, частину від чого-небудь.

Хтось із партизанів узяв кочергу, надломив — вийшов костур (Мик., І, 1957. 324).

2. перен. Ослаблювати, підривати душевні й фізичні сили.

Глибокі морщини на чолі свідчили ясно, що нещастя надломило того колись сильного і сміливого чоловіка (Фр., І, 1955, 147);

Кілька місяців переховування по очеретах і нетрях надломили вже його молоде здоров’я (Ле, Мої листи, 1945, 223);

Отаман вже й рушити з місця не міг — Його надломила чарчина остання (Перв., II, 1958, 387).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надломлювати — надло́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надломлювати — -юю, -юєш, недок., надломити, -ломлю, -ломиш; мн. надломлять; док., перех. 1》 Зламувати не зовсім, не до кінця. || Відломлювати трохи, частину від чого-небудь. 2》 перен. Ослаблювати, підривати душевні й фізичні сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надломлювати — НАДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. надло́млять; док., що. 1. Зламувати не зовсім, не до кінця. Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок); // Відломлювати трохи... Словник української мови у 20 томах
  4. надломлювати — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
  5. надломлювати — Надло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш; надломи́ти, -млю́, -ло́миш, -млять = надла́мувати, надлама́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)