надрукований
НАДРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надрукува́ти.
Хоч почав я писати з дитячих літ, але перша моя українська робота надрукована була лише 15 квітня 1890 року (Коцюб., III, 1956, 281);
Ще було досить видно від вечора, і я прочитав два слова, надруковані машинкою (Ю. Янов., І, 1958, 86);
Кожній жінці дали надрукований на шматочку матерії номер, той самий номер, що його було вишпиговано на руці (Хижняк, Тамара, 1959, 171);
// У знач. прикм.
Чим більше працювала Ніна над рукописом, тим усе виразнішим ставало бажання побачити свій твір надрукованим (Донч., V, 1957,425);
// надруко́вано, безос. присудк. сл.
— Було як напишу що, то так чудово, неначе воно надруковано (Н.-Лев., IV, 1956, 311);
[Настя:] В обласній газеті про наше будівництво надруковано (Корн., II, 1955, 113).
Значення в інших словниках
- надрукований — надруко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- надрукований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надрукувати. || надруковано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надрукований — НАДРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надрукува́ти. Хоч почав я писати з дитячих літ, але перша моя українська робота надрукована була лише 15 квітня 1890 року (М. Словник української мови у 20 томах
- надрукований — Надруко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)