1. Словник української мови в 11 томах

надібок

НА́ДІБОК, бка, ч., діал.

1. Кусок деревини, пня.

Взимку надолужував [Карпо], корчовані надібки стягав геть (Ле, Наливайко, 1957, 296).

2. збірн. Господарські речі.

Далі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися, як справжня хазяйка (Гр., Без хліба, 1958, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надібок — на́дібок 1 іменник чоловічого роду пеньок діал. на́дібок 2 іменник чоловічого роду господарські речі діал. Орфографічний словник української мови
  2. надібок — -бка, ч., діал. 1》 Кусок деревини, пня. 2》 збірн. Господарські речі. 3》 мет. Виливанець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надібок — НА́ДІБОК, бка, ч., діал. 1. Деревина, пеньок. Взимку надолужував [Карпо], корчовані надібки стягав геть (Іван Ле); Бере [Пригара] відра, простує до дров'яника. Кидає на землю надібок і зорить по схилу (І. Чендей). 2. збірн. Господарські речі. Словник української мови у 20 томах
  4. надібок — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  5. надібок — Надібок, -бка м. 1) Кусокъ дерева или желѣза, годный въ дѣло. Мнж. 186. 2) Хозяйственныя принадлежности. надібок у піч. Никуда негодная вещь. Лебед. у. Словник української мови Грінченка