1. Словник української мови в 11 томах

назублювати

НАЗУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЗУБИ́ТИ, зублю́, зу́биш; мн. назу́блять; док., перех. Робити зубці, зазублини на чому-небудь; покривати насічкою, зарубками щось.

Зварювали і натягали [Лаврін із сином] на обіддя коліс шини, назублювали серпи, ремонтували всяку всячину (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назублювати — назу́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. назублювати — -юю, -юєш, недок., назубити, -зублю, -зубиш; мн. назублять; док., перех. Робити зубці, зазублини на чому-небудь; покривати насічкою, зарубками щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назублювати — НАЗУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЗУБИ́ТИ, зублю́, зу́биш; мн. назу́блять; док., що. Робити зубці, зазублини на чому-небудь; покривати насічкою, зарубками щось. Зварювали і натягали [Лаврін із сином] на обіддя коліс шини, назублювали серпи, ремонтували всяку всячину (А. Іщук). Словник української мови у 20 томах
  4. назублювати — Назублювати, -блюю, -єш сов. в. назубити, -блю́, -биш, гл. О пилѣ, серпѣ: натачивать, наточить, нарѣзывая зубья. Вас. 164. Назублювати пилку. Словник української мови Грінченка