1. Словник української мови в 11 томах

найстаріший

НАЙСТАРІ́ШИЙ, а, е. Найвищ. ст. до стари́й 1, 2.

Ось і Коломия — найстаріше місто так званого галицького Покуття (Козл., Сонце.., 1957, 8);

Усі зворушені. Директор, викладачі, гості — всі аплодують найстарішому педагогові Загоруйку (Бабляк, Вишн. сад, 1960. 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найстаріший — найстарі́ший прикметник, найвищий ступінь Орфографічний словник української мови
  2. найстаріший — -а, -е. Найвищ. ст. до старий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови