1. Словник української мови в 11 томах

наклейка

НАКЛЕ́ЙКА, и, ж.

1. тільки накле́йка. Дія за знач. накле́їти, накле́ювати.

2. Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь.

— В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 90);

Кирило Гнатович поставив на стіл пляшку горілки, а Іван Костьович — червоного вина з красивою наклейкою (Сенч., Опов., 1959, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наклейка — на́клейка іменник жіночого роду річ накле́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. наклейка — див. НАЛІПКА. Словник синонімів Караванського
  3. наклейка — див. ярлик Словник синонімів Вусика
  4. наклейка — -и, ж. 1》 тільки наклейка. Дія за знач. наклеїти, наклеювати. 2》 Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наклейка — НАКЛЕ́ЙКА, и, ж. Ярлик, етикетка або папірець і т. ін., наклеєні на що-небудь. – В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О. Словник української мови у 20 томах
  6. наклейка — НА́КЛЕ́ЙКА (папірець, рідше шматочок тканини і т. ін., що наклеюється на чому-небудь із вказівкою певних даних предмета), НА́ЛІПКА розм. В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О. Корнійчук); Номерна наклейка на папці з документами. Словник синонімів української мови