1. Словник української мови в 11 томах

наклепницький

НАКЛЕ́ПНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп.

Сторінки європейської реформістської преси були гостинно надані для всіляких наклепницьких вихваток проти більшовиків (Біогр. Леніна, 1955, 113);

Ліда, нарешті, зрозуміла наклепницький характер інтриг Аркадія проти Платана (Укр. літ., 10, 1957, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наклепницький — накле́пницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. наклепницький — -а, -е. Стос. до наклепу; який містить наклеп. Наклепницький донос. Наклепницька публікація. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наклепницький — НАКЛЕ́ПНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп. Вірші О. Левади певний період вже не з'являлися – письменник був за наклепницьким звинуваченням репресований (з наук.-попул. літ.); Ліда, нарешті, зрозуміла наклепницький характер інтриг Аркадія проти Платона (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах