1. Словник української мови в 11 томах

наклеєний

НАКЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накле́їти.

Перед очима в мене встала його хата, закидана ванночками, кліше, об’єктивами, фотографіями, наклеєними і в рурках… (Коцюб., І, 1955, 253);

За спиною у вартового знайшли наклеєну кимсь… партизанську листівку! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 212);

// наклеєно, безос. присудк. сл.

Він швидким рухом схопив картонний аркуш, на якому було наклеєно засушене листя лісових дерев (Донч., Ю. Васюта, 1950, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наклеєний — накле́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наклеєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наклеїти. || наклеєно, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наклеєний — НАКЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до накле́їти. На папці був наклеєний папірець з переліком документів (М. Зарудний); За спиною у вартового знайшли наклеєну кимсь... партизанську листівку! (І. Нехода); // накле́єно, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  4. наклеєний — Накле́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)