1. Словник української мови в 11 томах

накоренок

НАКОРЕ́НОК, нка, ч., діал.

1. Потомок.

[Анзорге:] З’їдять нас хутко злидні.., що й накоренка не зостанеться (Л. Укр., IV, 1954, 218).

2. перен., лайл. Поріддя, виродок (про чию-небудь дитину).

Бодай його кодло з накоренком перевелось! (Номис, 1864, №. 3788).

◊ У на́коре́нку, діал. — на пні.

Запродував [чоловік] лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр., III, 1952, 636);

— Посуха прилучилася. Збіжжячко наше пропало в накоренку… (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накоренок — Накоренок: — потомок, виродок [14] — накоренок [14, с. 260] – “насіння, кодло” [СБГ, І, с. 469]; [ІЦ-2009] на́коренок: отродье [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. накоренок — накоре́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. накоренок — -нка, ч., діал. 1》 Потомок. 2》 перен., лайл. Поріддя, виродок (про чию-небудь дитину). У накоренку діал. — на пні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. накоренок — НАКОРЕ́НОК, нка, ч., діал. 1. Потомок. [Анзорге:] З'їдять нас хутко злидні.., що й накоренка не зостанеться (Леся Українка). 2. перен., лайл. Поріддя, виродок (про чию-небудь дитину). Бодай його кодло з накоренком перевелось! (Номис). Словник української мови у 20 томах
  5. накоренок — На́коре́нок, -ре́нку. До накоре́нку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. накоренок — Накоренок, -нка м. 1) Отростокъ. 2) Отродіе; потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком! Ном. № 3768. Словник української мови Грінченка