наметати
НАМЕТА́ТИ¹, намета́ю, намета́єш і наме́чу, наме́чеш, док., перех.
1. Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь.
— Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню! Наметав купу перед дверима (Коцюб., II, 1955, 396).
2. Народити у певній кількості (про тварин).
А Львиця так Свині сказала: — Ти наметала Десяток поросят, а я одно — львеня (Бор., Тв., 1957, 163).
НАМЕТА́ТИ² див. наме́тувати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наметати — намета́ти 1 дієслово доконаного виду зшити намета́ти 2 дієслово доконаного виду накидати; народити — про тварин Орфографічний словник української мови
- наметати — I наметаю, наметаєш і намечу, намечеш, док., перех. 1》 Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь. 2》 Народити у певній кількості (про тварин). II див. наметувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наметати — НАМЕТА́ТИ¹, намета́ю, намета́єш і наме́чу, наме́чеш, док., що. 1. Накидати в одне місце в певній кількості чого-небудь. – Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню! Наметав купу перед дверима (М. Коцюбинський); Наметав раз .. Словник української мови у 20 томах