нанівець

НАНІВЕ́ЦЬ, присл.

1. У сполуках: Зво́дити (зве́сти, оберта́ти, оберну́ти) наніве́ць:

а) знищувати або набагато послаблювати результати чого-небудь; позбавляти що-небудь значення.

Царські блюдолизи намагалися паралізувати чи звести нанівець роботу таких геніальних умів, як Ползунов, Попов, Мічурін (Рильський, III, 1956, 11);

Безводні донецькі степи завжди відчували нестачу вологи. Часто посуха нанівець зводила самовіддану працю хліборобів (Хлібороб Укр., 2, 1964, 12);

Сьогоднішня їхня сварка геть зводила нанівець ту теплу робочу дружбу (Ле, Право.., 1957, 37);

б) зменшувати до повного зникнення.

Щоб звести нанівець втрати бульб картоплі під час зберігання, треба широко впровадити у виробництво контейнерну систему транспортування її у межах господарства (Хлібороб Укр., 7, 1964, 24);

Зво́дитися (звести́ся, оберта́тися, оберну́тися) наніве́ць — зовсім зникати, втрачати значення, силу.

Нехай зведеться нанівець Та формула напівзабута. Що чарувала, як отрута. Моїх ровесників колись (Рильський, Поеми, 1957, 150);

Пішло́ все наніве́ць — усе пропало, зникло.

Хвилина розгубленості надто дорого обійшлася козацькій старшині! Адже ж все пішло нанівець… (Тулуб, Людолови, II, 1957, 587);

Невже пішло все нанівець: бесіди, розмови, читання, робота в гуртках, піонерські збори? (Донч., V, 1957, 448);

Схо́дити (зійти́) наніве́ць:

а) поступово зникати зовсім.

— Як видобули вже лівий клин [руди] — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Досв., Вибр., 1959, 190);

Авторитет отця ігумена катастрофічно з кожним днем сходив нанівець (Донч., II, 1956, 9);

б) втрачати значення.

Коли до вечора переправа не буде захоплена, то задумана операція зійде нанівець (Трубл., І, 1955, 76).

2. заст. Зовсім.

— Огидне бидлисько покалічило нанівець мого родича (Стар., Облога.., 1961, 28).