1. Словник української мови в 11 томах

напаковувати

НАПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Щільно кладучи, наповнювати що-небудь чимось.

Хоча Іванова хата не була багатою, але жінка Анця доклала всіх старань, щоб напакувати чемодан усякою всячиною (Томч., Закарп. опов., 1953, 50);

Дід Євмен.. напакував біля переддвір’я люльку їдучою кореневою кришанкою і заходився вибивати огонь з кремінця (Стельмах, Правда.., 1961, 47);

*Образно. Ну, та й напакували ж нас у сей вагон, нема де й голкою штрикнути (Л. Укр., III, 1952, 569).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напаковувати — напако́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напаковувати — -ую, -уєш, недок., напакувати, -ую, -уєш, док., перех. Щільно кладучи, наповнювати що-небудь чимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напаковувати — НАПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок. НАПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, чого. Щільно кладучи, наповнювати що-небудь чимсь. Хоча Іванова хата не була багатою, але жінка Анця доклала всіх старань, щоб напакувати чемодан усякою всячиною (М. Словник української мови у 20 томах
  4. напаковувати — НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́ розм., НАТОПТА́ТИ розм., ЗАБИ́ТИ розм., ЗАГАТИ́ТИ розм., НАТОВКМА́ЧИТИ розм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИ розм., НАБЕ́ХКАТИ розм., НАТИ́СКАТИ розм. Словник синонімів української мови