1. Словник української мови в 11 томах

наплутаний

НАПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наплу́тати;

// наплу́тано, безос. присудк. сл.

— Тут щось таки добре наплутано. Цей клятий дідок мастак крутити гудзики (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплутаний — наплу́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наплутаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наплутати. || наплутано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наплутаний — НАПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наплу́тати. Забивало дух. Його оточили молоді студентки, він фундував коктейлі, відбивався від танців, мав облиту вином білу маніжку... Словник української мови у 20 томах