1. Словник української мови в 11 томах

напружувати

НАПРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко НАПРУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПРУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Натягуючи, робити пружним, тугим.

Вам стає гарно, несказанно гарно серед тієї рідкої прохолоди; вас обіймає якась міць, напружує ваші жили (Мирний, IV, 1955, 317);

Напружали [козаки] тятиву на луках дужче і гостряки до стріл, розжаривши на багаттях.., вкидали в коновки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 458);

Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях (Коцюб., II, 1955, 393);

Напружив [Альоша] м’язи і стрибнув на другий припічок (Мик., Повісті.., 1956, 74).

2. Докладаючи зусиль, посилювати діяльність, ступінь вияву чого-небудь (про пам’ять, зір, увагу і т. ін.).

Ще уважніше вглядаються [люди] в тьму ночі, ще сильніше напружують слух (Хотк., II, 1966, 240);

Щосили напружуючи пам’ять, перебирав [Грицько] усі балачки, де згадувалось будь-що про Орину (Головко, II, 1957, 556);

Вилізли [Яким і Олекса] з коша, стали напружати зір, розглядатися (Ков., Тв., 1958, 93);

Миколка почервонів, спідлоба озирнув усіх, напружив увагу (Вас., II, 1959, 228);

// Надмірно підвищувати, підсилювати (голос).

Баритон Богдана Петровича став зразу дзвінкий, хрипота зникла, голос не треба напружувати (Коп., Тв., 1955, 308);

У великому залі доводилось напружувати голос, і тоді зникали нюанси і та .. теплота й емоціональна забарвленість, що були характерні для його читання в кімнаті (Донч., VI, 1957, 616).

Напру́жувати (напру́жити) [усі́, оста́нні] си́ли — зосереджувати всю енергію на здійсненні чого-небудь.

І трудно ж було тоді! Щоб подолати розруху, доводилось напружувати всі свої сили (Шовк., Інженери, 1956,. 160);

Доки [арештанти] .. прискорили кроки, а деякі навіть напружили останні сили й побігли (Мушк., Серце… 1962, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напружувати — (робити пружним) напинати, натягати, (про сили, зір, пам'ять) під натужувати, скупчувати. Словник синонімів Полюги
  2. напружувати — напру́жувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. напружувати — (тятиву) натягати; (зір) ЗОСЕРЕДЖУВАТИ, з. висилювати, (жили) напинати; (голос) підносити, підвищувати; (сили) збирати, мобілізувати, натужувати. Словник синонімів Караванського
  4. напружувати — -ую, -уєш і рідко напружати, -аю, -аєш, недок., напружити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Натягуючи, робити пружним, тугим. 2》 Докладаючи зусиль, посилювати діяльність, ступінь вияву чого-небудь (про пам'ять, зір, увагу і т. ін.). || Надмірно підвищувати, підсилювати (голос). Напружувати останні сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напружувати — НАПРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко НАПРУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПРУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., що. 1. Робити що-небудь пружним, тугим; натягувати. Словник української мови у 20 томах
  6. напружувати — Ує, 3-я ос. одн., див. напрягати. Продюсування — це дуже цікавий творчий процес, тому мене це взагалі не напружує (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  7. напружувати — НАПРУ́ЖУВАТИ що (докладаючи зусиль, робити пружним, тугим — тіло, м'язи і т. ін.), НАПИНА́ТИ, ПРУЖИ́НИТИ чим, ПРУ́ЖИТИ рідше. — Док.: напру́жити, напну́ти (нап'ясти́). Словник синонімів української мови