1. Словник української мови в 11 томах

нараз

НАРА́З, присл.

1. Раптом, враз, несподівано, зненацька.

Нараз із-за частоколу з гиканням вилетіло півсотні козаків з піднятими догори шаблюками (Досв., Гюлле, 1961, 181);

Нараз спалахнула блискавка (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 76);

Надія поверталася із заводу наче на крилах. Перед нею мовби нараз освітилось багато темного у її власному задумі (Баш, На.. дорозі, 1967, 211).

2. Разом, одночасно.

В Яреми теж зашуміло у голові, перед очима пливли барвисті кола, і наче сто чоловік нараз гукали над його вухом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 10);

— Погана це людина, цей твій тесть, препогана. Як та лисиця в казці, що дибає нараз за двома зайцями (Оп., Іду.., 1958, 285).

3. Зараз же, відразу.

Як довідався [Юрішко] в додаток, що у нього в хаті Марусяк гостив, — нараз дивно якось посмирнів і затих (Хотк., II, 1966, 255);

Кров шугнула до голови й нараз відхлинула (Коз., Нові Потоки, 1948, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нараз — нара́з прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нараз — пр., враз, раптом, несподівано, зненацька; разом, заразом, одночасно, водночас, воднораз; зараз же, відразу. Словник синонімів Караванського
  3. нараз — див. раптом Словник синонімів Вусика
  4. нараз — присл. 1》 Раптом, враз, несподівано, зненацька. 2》 Разом, одночасно. 3》 Зараз же, відразу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нараз — НАРА́З, присл. 1. Раптом, враз, несподівано, зненацька. Нараз із-за частоколу з гиканням вилетіло півсотні козаків з піднятими догори шаблюками (Олесь Досвітній); Нараз спалахнула блискавка (Ю. Бедзик); Надія поверталася із заводу наче на крилах. Словник української мови у 20 томах
  6. нараз — ВІДРА́ЗУ (у той же час, дуже швидко після чогось), ЗРА́ЗУ (ІЗРА́ЗУ), ЗА́РАЗ, ЗА́РАЗ ЖЕ, МОМЕНТА́ЛЬНО, НЕГА́ЙНО, ПРОЖО́ГОМ (ПРОЖО́ГА рідше), ПРЯ́МО, НАРА́З, В ОДИ́Н РАЗ, ТУТ ЖЕ, ПРИТЬМО́М (ПРИТЬМА́) розм. Словник синонімів української мови
  7. нараз — Нара́з (враз, раптом), присл.; на ра́з, імен. Аж нара́з почу́вся сту́кіт (Франко). Дай мені́ на раз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нараз — Нараз нар. Вдругъ, сразу. Хто нараз, буде зараз. Ном. № 5596. Словник української мови Грінченка