1. Словник української мови в 11 томах

нарізний

НА́РІЗНИЙ, а, е. Окремий, поодинокий, не зв’язаний з іншими.

Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені, коли враз почув, що в юрмі починає притихати, а серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (Коцюб., І, 1955, 204);

// Інший, не один і той самий.

Кожному упала нарізна дорога, — Смілому багата, смирному убога (Щог., Поезії, 1958, 273);

Отож нарізними підемо ми шляхами, І тінь ненависті, що впала поміж нами. Хай упаде тепер на наших ворогів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 296).

НАРІЗНИ́Й, а́, е́, спец.

1. Який має на своїй поверхні нарізи.

У Волгограді вчені і новатори розробили і освоїли випуск азбоцементних труб з нарізкою і нарізними муфтами (Роб. газ., 25.11 1966, 2);

Хай токарний верстат у бригаді дівчат В новім ритмі шумить, Хай розмотує нить Із болванок стальних, Із болтів нарізних (Забашта, Нові береги, 1950, 13).

2. Який використовують для нарізування.

Нарізні комбайни.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарізний — на́різний прикметник окремий нарізни́й прикметник з нарізами Орфографічний словник української мови
  2. нарізний — Окремий, поодинокий, кн. розрізнений; (- шляхи) різний, інакший, інший. Словник синонімів Караванського
  3. нарізний — I н`арізний-а, -е. Окремий, поодинокий, не зв'язаний з іншими. || Інший, не той самий. II нарізн`ий-а, -е, спец. 1》 Який має на своїй поверхні нарізи. Нарізна зброя — зброя, стволи якої мають нарізи для стрільби (гвинтівка, карабін тощо). 2》 Якого використовують для нарізування. Нарізні комбайни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нарізний — 1. окремий 2. карбований, викарбований, закарбований, накарбований, покарбований, скарбований, укарбований Словник чужослів Павло Штепа
  5. нарізний — НАРІЗНИ́Й, а́, е́, спец. 1. Який має на своїй поверхні нарізи. Хай токарний верстат у бригаді дівчат В новім ритмі шумить, Хай розмотує нить Із болванок стальних, Із болтів нарізних (Л. Забашта). 2. Який використовують для нарізування. Словник української мови у 20 томах
  6. нарізний — ОКРЕ́МИЙ (один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох), ПООДИНО́КИЙ, ДЕ́ЯКИЙ, ОДИНО́КИЙ, ОДИНИ́ЧНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ рідше, НА́РІЗНИЙ рідко, ПОРІ́ЗНЕНИЙ рідко. От вони тут, чути їх голоси й окремі слова (Г. Хоткевич); З двору.. Словник синонімів української мови
  7. нарізний — На́різний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)