1. Словник української мови в 11 томах

наст

НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу.

Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356);

*У порівн. Сухий, спресований, як сніговий наст, пісок твердим шаром лежав під ногами (Смолич, Ми разом.., 1950, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наст — наст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наст — Льодяна кірка, яка утворюється після відлиги. Словник термінів з агрофітоценології
  3. наст — -у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наст — Кора (снігова) Словник чужослів Павло Штепа
  5. наст — НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу; серен. Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (З. Словник української мови у 20 томах
  6. наст — Тонкий щільний зледенілий шар на поверхні снігу. Універсальний словник-енциклопедія