настояний
НАСТО́ЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до насто́яти².
Ром був настояний на рожевому листі (Н.-Лев., III, 1956, 112);
Він нашвидку випив чарку горілки, настояної на деревії, закусив яєчнею (Донч., Вибр., 1948, 273);
*Образно. Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах (Гончар, Новели, 1954, 124).
2. у знач. прикм. Міцний від тривалого стояння (про вино і т. ін.).
Пані Оборська оступилася, сіла з другого краю стола. Потім підвелася, відсунула венецьку тикву з настояним угорським вином (Ле, Наливайко, 1957, 212).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- настояний — насто́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- настояний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до настояти II. 2》 у знач. прикм. Міцний від тривалого стояння (про вино і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- настояний — НАСТО́ЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до насто́яти². Ром був настояний на рожевому листі (І. Нечуй-Левицький); Він нашвидку випив чарку горілки, настояної на деревії, закусив яєчнею (О. Донченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- настояний — МІЦНИ́Й (який містить у собі велику кількість розчинених речовин), СИ́ЛЬНИЙ, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм.; НАСИ́ЧЕНИЙ (який містить максимальну кількість якоїсь речовини); НАСТО́ЯНИЙ (про вино тощо — який зміцнів від тривалого стояння)... Словник синонімів української мови