1. Словник української мови в 11 томах

наступниця

НАСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до насту́пник.

Петро не наважувався призначити своєю наступницею дружину Катерину або одну з дочок (Іст. СРСР, II, 1957, 37);

Вона [радянська молодь] стала гідною наступницею бойових традицій партії більшовиків (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 58);

П’ять років не мав Коваль Андрій дитини.., а тепер у нього є наступниця (Кач., II, 1958, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наступниця — насту́пниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наступниця — -і. Жін. до наступник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наступниця — НАСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до насту́пник. Петро не наважувався призначити своєю наступницею дружину Катерину або одну з дочок (з навч. літ.); П'ять років не мав Коваль Андрій дитини.., а тепер у нього є наступниця (Я. Словник української мови у 20 томах
  4. наступниця — Наступниця, -ці ж. Преемница. Желех. Словник української мови Грінченка