1. Словник української мови в 11 томах

нацуплювати

НАЦУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. нацу́плять; док., перех., розм. Надівати що-небудь, перев. з труднощами натягуючи.

Декотрі [есесівці], не кидаючи зброї, похапцем нацуплювали на себе в кущах цивільне, зривали з себе нагороди та відзнаки (Гончар, III, 1959, 451);

Він зупинився і з важким сопінням почав нацуплювати на лисину руду шапку (Речм., Весн. грози, 1961, 96);

Нацупив [Йонька] на себе сто раз латаний кожух і, не сказавши нікому слова, вийшов надвір (Тют., Вир, 1964, 88);

Лисий лейтенант нацупив каску, затяг пояс (Загреб., Шепіт, 1966, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нацуплювати — нацу́плювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нацуплювати — -юю, -юєш, недок., нацупити, -плю, -пиш; мн. нацуплять; док., перех., розм. Надівати що-небудь, перев. з труднощами натягуючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нацуплювати — НАЦУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. нацу́плять; док., що, розм. Надівати що-небудь, перев. з труднощами натягуючи. Він зупинився і з важким сопінням почав нацуплювати на лисину руду шапку (В. Словник української мови у 20 томах
  4. нацуплювати — НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ рідше) розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ (НАТЯ́ГУВАТИ), НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. нацуплювати — Нацуплювати, -плюю, -єш сов. в. нацупити, -плю, -пиш, гл. 1) Надѣвать, надѣть, напяливать, напялить, натягивать, натянуть. Постоли як же поссихалисъ!.. насилу нацупив. О. 1862. II. 26. Словник української мови Грінченка