1. Словник української мови в 11 томах

начинка

НА́ЧИНКА, и, ж. Те, чим начиняють що-небудь, готуючи їстівне.

Онися вийшла в кімнату й винесла здорову пляшку горілки й миску пирогів з начинкою (Н.-Лев., III, 1956, 150);

Роздав [юнак] нам усе, що мав, залишивши при собі порожню торбу та купку начинки з вареної квасолі (Коз., Гарячі руки, 1960, 16);

*Образно. У війну він добрався і до снарядів — вибирав з них начинку, а з сталі варив лемеші (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начинка — на́чинка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. начинка — Фарш Словник синонімів Караванського
  3. начинка — -и, ж. Те, чим начиняють що-небудь, готуючи їстівне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. начинка — НА́ЧИНКА². НА́ЧИНКА, и, ж. Те, чим начиняють що-небудь, готуючи їстівне. Онися вийшла в кімнату й винесла здорову пляшку горілки й миску пирогів з начинкою (І. Нечуй-Левицький); Там стіл був вщерть заставлений їжею. Словник української мови у 20 томах
  5. начинка — на́чинка кул. начинка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. начинка — На́чинка, -нки, -нці; -чинки, -чинок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. начинка — Начинка, -ки ж. Фаршъ, начинка. Чуб. І. 256. Буває добрий борщ із м'ясом та з начинкою пироги. Гліб. 33. Словник української мови Грінченка