1. Словник української мови в 11 томах

наївний

НАЇ́ВНИЙ, а, е. Простодушно-довірливий, який не має життєвого досвіду; безпосередній, недосвідчений.

Вона розсміялась. Не знала, що Славко такий наївний (Март., Тв., 1954, 268);

Хоч вона була наївна, але все ж розуміла, що не для праці куплено її на вагу золота (Тулуб, Людолови, І, 1957, 254);

// Який виражає, виявляє недосвідченість, простодушність і т. ін.

[Сабіна (з явною насмішкою в голосі, але з наївним виразом обличчя):] Сабіна розумів все, що треба (Л. Укр., 111, 1952, 158);

Валентина Миколаївна посміхнулась. Але не наївною, дитячою усмішкою, як можна було сподіватись (Коп., Лейтенанти, 1947, 169);

// Викликаний життєвого недосвідченістю, необізнаністю.

Юзя тепер вже багато чого догадувалась без наївних і настирливих питань (Л. Укр., III, 1952, 662);

Буде цікаво прочитати мої наївні, неохайні, але щирі й правдиві міркування (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 94);

// Безпосередньо-простий, без хитрощів.

Вона розповіла наївну й зворушливу казку (Донч., VI, 1957, 435);

// у знач. ім. наї́вне, ного, с. Щось безпосередньо-просте, викликане життєвою недосвідченістю.

Філософські концепції Гречкуна частенько віддавали туманом, було в них немало і дивацтва, і казкових мрій, було багато й наївного (Ю. Бедзик, Полки..., 1959, 107).

∆ Наї́вний реалі́зм див. реалі́зм.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наївний — наї́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. наївний — Недосвідчений, «зелений», довірливий, нехитрий, небитий, безхитрий, простакуватий; (сон) невинний; ім. НАЇВНІСТЬ, дитинність і п. ф. від НАЇВНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. наївний — [найіўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. наївний — -а, -е. Простодушно-довірливий, який не має життєвого досвіду; безпосередній, недосвідчений. || Який виражає, виявляє недосвідченість, простодушність і т. ін. || Викликаний життєвою недосвідченістю, необізнаністю. || Безпосередньо-простий, без хитрощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наївний — Довірливий, легковір, дитинський, див. добродушний Словник чужослів Павло Штепа
  6. наївний — НАЇ́ВНИЙ, а, е. Простодушно-довірливий, який не має життєвого досвіду; безпосередній, недосвідчений. Вона розсміялась. Не знала, що Славко такий наївний (Л. Мартович); Хоч вона була наївна, але все ж розуміла, що не для праці куплено її на вагу золота (З. Словник української мови у 20 томах
  7. наївний — син. мудак, наївняк, олень, пальцем роблений, фраєр. Словник жарґонної лексики української мови
  8. наївний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини). Словник синонімів української мови
  9. наївний — Наї́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)